Зміст
Римські гладіатори були зірками свого часу, а їхні ролі були справжньою ріжком достатку. Вони воювали не лише традиційно римською зброєю, а й зброєю територій, завойованих Римською імперією.
Мечі
70-сантиметровий меч гладіуса (від якого походить слово "гладіатор") був найвідомішим з гладіаторів, але інші більш екзотичні, такі як серпоподібна сика, та однолопатні ацинаки, кавалерійські мечі, також були використовується.
Спірс
Гладіатори використовували списи як для зберігання, так і для метання, а також доповнювали їх тризубом або захопленням.
Далека зброя
Далекі римські луки та стріли були поширеними у боях гладіаторів, поряд із рогатками та дартсом.
Кинджали
Багато гладіаторів носили пужо (кинджал) як резервну зброю. Це була невелика, добре зроблена зброя, але занадто мала, щоб її можна було використовувати, якщо не в контактних боях.
Щит
Щити були вкрай необхідними для римських гладіаторів не тільки для самооборони, але й для нападу на супротивників.
Броня
Хоча в цілому було використано 26 підтипів броні, битви зазвичай організовували відповідно до сильних і слабких сторін. Гладіаторів у легкій та спритній броні ставили проти гладіаторів у важкій броні, що уповільнювало їхній рух. Броня залежала від типу використовуваної зброї. Гладіатори, які застосовували зброю дальній зброї, могли носити лише обладунки із захистом ніг (фасції), рук (манія) та металевої сітки (thorax hamata). Гладіатори, озброєні мечами, могли носити важчі обладунки, із захистом обличчя (калкрізе), важкими шоломами (спангенгельмени - запозичені у німецьких племен) та захистом грудей (lorica squamata). Загалом, більшість гладіаторів виявляли дивовижну свободу пересування, особливо у порівнянні з деякими громіздкими, важкими обладунками, що використовувались у середньовічні часи.